Kung Gustav den tredje var ute på en resa genom Dalarna.

Король Густав III здійснював поїздку по Даларну.

Bråttom hade han, och hela vägen ville han åka som i sken.

Він поспішав і хотів їхати на повній швидкості протягом усієї поїздки.

Och då det gick med sådan fart, att hästarna lågo som sträckta remmar utåt vägen och vagnen gick på två hjul i svängarna, stack kungen ut huvudet genom vagnsfönstret och ropade till kusken: “Varför låter han det inte gå undan?

Але через те, що він їхав так швидко, що коні лежали, як розтягнуті ремені, уздовж дороги, а карета їхала на двох колесах у поворотах, король висунув голову з вікна карети і закричав до кочмара: "Чому він не дає їй їхати швидше?"

Tror han, att han kör för äggskal?”

"Чи він думає, що ми їдемо на яйцях?"

Då det skulle köras med så rasande fart på dåliga landsvägar, hade det nästan varit ett underverk, om seltyg och vagnar hade hållit.

Якби довелося їхати на такій шаленій швидкості по поганим дорогам, було б майже дивом, якби упряж і карета витримали.

Det kunde de inte heller, utan vid foten av en brant backe bröts tistelstången av, och där satt kungen.

Але вони не витримали. На схилі крутого пагорба обломилася опорна стрижня, і король застряг там.

Kavaljererna sprungo ur vagnen och grälade på kusken, men detta gjorde inte skadan mindre.

Лицарі вискочили з карети і почали лаяти кочмара, але це не зменшило шкоди.

Det var ingen möjlighet att fortsätta resan, förrän vagnen hade blivit lagad.

Не було можливості продовжити поїздку, поки карета не була відремонтована.

När hovherrarna sågo sig om för att finna ut något, som de kunde låta kungen roa sig med, under det att han väntade, märkte de, att ett kyrktorn stack upp ur en träddunge, som låg ett stycke framåt vägen.

Коли придворні почали шукати щось, чим можна було б зайняти короля під час очікування, вони помітили, що церковна вежа височіла над гаєм, розташованим трохи вперед по дорозі.

De föreslogo kungen, att han skulle sätta sig upp i en av de vagnar, där uppvaktningen åkte, för att köra fram till kyrkan.

Вони запропонували королю сісти в одну з карет, в якій їхала свита, і поїхати до церкви.

Söndag var det, och kungen kunde ju höra på gudstjänsten för att få tiden att gå, till dess att den stora kungavagnen bleve färdig.

Була неділя, і король міг послухати службу, щоб скоротати час, поки велика королівська карета не була готова.

Kungen gick in på förslaget och körde fram mot kyrkan. Förut hade han åkt långa timmar genom mörka skogstrakter, men här såg det gladare ut med tämligen stora åkrar och byar och Dalälven glidande fram ljus och präktig mellan väldiga massor av albuskar.

Король погодився і поїхав до церкви. Раніше він годинами їхав через темні ліси, але тут все виглядало веселіше з досить великими полями і селами, а річка Далаелен пливла світлою і красивою між величезними масивами ольхових заростей.

Men kungen hade otur så till vida, att klockaren tog upp utgångspsalmen i samma ögonblick, som han steg ur vagnen på kyrkbacken, och folket började vandra ut ur kyrkan.

Але королю не пощастило в тому сенсі, що в той самий момент, коли він вийшов з карети на церковній дорозі, дзвонарі почали співати вихідний гімн, і люди почали виходити з церкви.

Men då människorna kommo gående förbi honom, blev kungen stående med den ena foten i vagnen och den andra på fotsteget och rörde sig inte ur stället, utan bara betraktade dem.

Але коли люди проходили повз нього, король стояв з однією ногою в кареті, а другою на сходинці, і не рухався з місця, а просто спостерігав за ними.

Det var det grannaste folk han någonsin hade sett.

Це були наймиліші люди, яких він коли-небудь бачив.

Karlarna voro allesammans över vanlig manshöjd med kloka, allvarsamma ansikten, och kvinnorna kommo gående ståtliga och värdiga med söndagsfrid över sig.

Всі чоловіки були вище середнього зросту з розумними, серйозними обличчями, а жінки проходили високі і гідні, з недільним спокоєм на обличчі.

Hela dagen förut hade kungen talat om den ödsliga trakten, som han passerade, och han hade sagt till sina kavaljerer gång på gång: “Nu åker jag visst fram genom den allra fattigaste delen av mitt rike.”

Весь день король говорив про покинуту місцевість, через яку він проїжджав, і він неодноразово говорив своїм придворним: "Тепер я, звичайно, їду через найбіднішу частину мого королівства".

Men då han nu såg folket, som var ifört den granna sockendräkten, glömde han bort att tänka på dess fattigdom.

Але коли він побачив людей, одягнених у красиві сільські костюми, він забув про їхню бідність.

I stället blev han varm om hjärtat och sade till sig själv: “Kungen av Sverige är inte så illa ställd, som hans fiender tro.

Натомість у нього на серці стало тепло, і він сказав собі: "Король Швеції не в такій поганій ситуації, як думають його вороги".

Så länge som mina undersåtar se ut på detta sättet, skall jag nog vara i stånd att försvara både min tron och mitt land.”

Поки мої піддані виглядають так, я, напевно, зможу захистити як мій трон, так і мою країну".

Han befallde hovherrarna, att de skulle kungöra för folket, att den främmande, som stod mitt ibland dem, var deras konung, och att de skulle samlas omkring honom, så att han finge tala till dem.

Він наказав своїм придворним оголосити людям, що чужинець, який стоїть серед них, є їхнім королем, і що вони повинні зібратися навколо нього, щоб він міг звертатися до них.

Och så höll konungen tal till folket. Han talade från den höga trappan utanför sakristian, och det smala trappsteget, på vilket han stod, finns kvar än i dag.

І тоді король виступив з промовою до народу. Він говорив з високої сходинки біля ризниці, і вузька сходинка, на якій він стояв, збереглася донині.

Kungen började redogöra för hur illa det stod till i riket.

Король почав розповідати, наскільки погана ситуація в королівстві.

Han sade, att de svenske hade blivit anfallna med krig av både ryssar och danskar.

Він сказав, що шведи зазнали нападу з боку росіян і данців.

Detta skulle väl inte ha varit så farligt under andra förhållanden, men nu var krigshären så uppfylld av förrädare, att han inte vågade lita på den.

Це, напевно, не було б так небезпечно за інших обставин, але тепер армія була настільки сповнена зрадниками, що він не наважувався їй довіряти.

Därför hade det inte återstått honom något annat än att själv draga ut i bygderna och fråga sina undersåtar om de ville sluta sig till förrädarna, eller om de ville vara kungen trogna och hjälpa honom med folk och pengar, så att han kunde frälsa fäderneslandet.

Тому йому не залишалося нічого іншого, як сам вирушити в сільську місцевість і запитати своїх підданих, чи хочуть вони приєднатися до зрадників, чи хочуть вони залишитися вірними королю і допомагати йому людьми і грошима, щоб він міг врятувати батьківщину.

Bönderna höllo sig stilla, medan kungen talade, och då han hade slutat, gåvo de intet tecken vare sig till gillande eller ogillande.

Селяни мовчали, поки король говорив, і коли він закінчив, вони не дали ніяких ознак схвалення чи несхвалення.

Kungen tyckte själv, att han hade varit mycket vältalig. Tårarna hade stigit honom i ögonen flera gånger, medan han hade talat. Men då bönderna alltjämt stodo där ängsliga och tvehågsna och inte kunde komma sig för att svara honom, rynkade han pannan och såg missnöjd ut.

Сам король вважав, що він був дуже красномовним. Сльози не раз наступали йому на очі під час промови. Але коли селяни все ще стояли там, налякані і нерішучі, і не могли змусити себе відповісти йому, він нахмурився і виглядав незадоволеним.

Bönderna förstodo, att det började falla sig långsamt för kungen att vänta, och till sist steg en av dem fram ur hopen.

Селяни зрозуміли, що королю починає не вистачати терпіння, і нарешті один з них виступив з натовпу.

“Nu må du veta, kung Gustav, att vi inte väntade kungabesök i socknen i dag”, sade bonden, “och därför äro vi inte genast färdiga att svara dig. Nu råder jag dig, att du går in i sakristian och språkar med vår präst, medan vi överlägga med varandra om det, som du har förelagt oss.”

"Тепер ви повинні знати, король Густав, що ми не очікували королівського візиту в нашому селищі сьогодні", - сказав селянин, - "і тому ми не готові відразу відповісти вам. Тепер я раджу вам зайти в ризницю і поговорити з нашим священиком, поки ми обговорюємо те, що ви нам запропонували".

Kungen förstod, att något bättre besked inte stod att få då genast, varför han tyckte, att det var klokast att följa bondens råd.

Король зрозумів, що кращої відповіді не можна було очікувати в цей момент, тому він вирішив, що краще буде слідувати пораді селянина.

Då han kom in i sakristian, fanns ingen där utom en, som såg ut som en gammal bonde. Han var lång och grov med stora händer, nötta av hårt arbete, och han bar varken krage eller kappa, utan skinnbyxor och lång, vit vadmalsrock som alla de andra karlarna.

Коли він увійшов у ризницю, там не було нікого, крім одного, який виглядав як старий селянин. Він був високим і грубим, з великими руками, зношеними важкою працею, і він не носив комір або пальто, а тільки шкіряні штани і довгу білу шкіряну куртку, як і всі інші чоловіки.

Han steg upp och bugade sig för kungen, då denne kom in.

Він встав і поклонився королю, коли той увійшов.

“Jag trodde, att jag skulle råka prästen härinne”, sade kungen.

"Я думав, що зустріну тут священика", - сказав король.

Den andre blev en smula röd i ansiktet. Han tyckte, att det var förargligt att tala om, att det var han, som var präst där i socknen, när han såg, att kungen tog honom för en bonde.

Другий злегка почервонів. Він вважав образливим говорити про те, що саме він був священиком у селищі, коли побачив, що король прийняв його за селянина.

“Ja, prästen brukar vara härinne vid det här laget”, sade han.

"Так, священик зазвичай буває тут в цей час", - сказав він.

Kungen slog sig ner i en stor, högkarmad länstol, som stod i sakristian vid den tiden och står kvar där än i dag och är sig alldeles lik, med undantag av att församlingen har låtit sätta upp en förgylld kunglig krona på ryggstödet.

Король сів у велике крісло з високою спинкою, яке стояло в ризниці в той час і стоїть там донині, і зовсім не змінилося, за винятком того, що парафіяни поставили на спинку золоту королівську корону.

“Har ni en bra präst i den här socknen?” sporde kungen. Han ville visa sig intresserad av hur bönderna hade det.

"У вас хороший священик у цьому селищі?" - запитав король. Він хотів показати, що його цікавить добробут селян.

När kungen frågade honom på detta sättet, tyckte prästen, att han omöjligt kunde säga vem han var.

Коли король запитав його таким чином, священик вирішив, що він не може сказати, хто він такий.

“Det är bättre, att kungen får behålla sin tro, att jag bara är en bonde”, tänkte han och svarade, att prästen var bra nog.

"Краще, щоб король зберіг свою віру, а я просто селянин", - подумав він і відповів, що священик досить хороший.

Han predikade ett rent och klart Guds ord, och han försökte att leva, som han lärde.

Він проповідував чисте і ясне Боже слово і намагався жити так, як він навчав.

Kungen tyckte, att detta var ett gott beröm, men han hade ett skarpt öra, och han märkte en viss tvekan i tonen.

Король вважав це хорошою похвалою, але у нього був гострий слух, і він помітив деяку нерішучість у тоні.

“Det låter, som skulle han ändå inte vara riktigt nöjd med prästen”, sade han.

"Здається, він все-таки не зовсім задоволений священиком", - сказав він.

“Han är nog en smula självrådig”, sade den andre.

"Він, мабуть, трохи самолюбний", - сказав інший.

Han tänkte, att om det skulle hända sig, att kungen sedan finge veta vem han vore, så skulle han inte tycka, att prästen hade stått och bara öst ut beröm över sig själv, därför ville han också komma fram med en smula klander.

Він подумав, що якби король дізнався, хто він такий, він не думав би, що священик просто хвалив себе, тому він теж хотів висунути трохи критики.

“Det finns nog de, som säga, att prästen vill vara ensam om att råda och regera i den här socknen”, fortfor han.

"Є люди, які кажуть, що священик хоче бути єдиним, хто радить і керує у цьому селищі", - продовжив він.

“Då har han i alla fall styrt och ställt på bästa sätt”, sade kungen. Han tyckte inte om, att bonden klagade på den, som var satt över honom. “Mig förefaller det, som om här skulle råda god sed och gammaldags enkelhet.”

"Тоді він, принаймні, керував і управляв найкращим чином", - сказав король. Йому не подобалося, що селянин скаржився на того, хто був над ним. "Мені здається, що тут панують добрі звичаї і старомодна простота".

“Folket är nog bra”, sade komministern, “men det lever också långt borta i avskildhet och fattigdom. Människorna här skulle väl inte vara bättre än andra, om denna världens frestelser komme dem närmare.”

"Люди, напевно, хороші", - сказав пастор, "але вони теж живуть далеко в ізоляції і бідності. Люди тут не були б кращими за інших, якби спокуси цього світу наблизилися до них".

“Nå, det är det då väl ingen fara för att de skola göra”, sade kungen och ryckte på axlarna.

"Ну, тоді немає небезпеки, що вони це зроблять", - сказав король і знизав плечима.

Han sade nu intet vidare, utan började trumma på bordet med fingrarna. Han tyckte sig ha växlat tillräckligt många nådiga ord med den där bonden och undrade när de andra skulle bli färdiga med sitt svar.

Він більше нічого не сказав, а почав стукати по столу пальцями. Йому здавалося, що він достатньо обмінявся люб'язними словами з тим селянином, і він запитав, коли інші закінчать свою відповідь.

“De där bönderna äro inte mycket ivriga att komma sin kung till hjälp”, tänkte han. “Hade jag bara min vagn, skulle jag resa min väg från dem och alla deras rådplägningar.”

"Ті селяни не дуже охоче допомагають своєму королю", - подумав він. "Якби у мене була моя карета, я б відправився звідси і залишив усі їхні консультації".

Prästen åter satt bekymrad och stred med sig själv om hur han skulle besluta i en viktig sak, som han måste avgöra. Han började bli glad åt att han inte hade sagt kungen vem han var. Nu tyckte han sig kunna tala med honom om sådant, som han eljest inte hade kunnat framlägga för honom.

Пастор знову сидів занепокоєний і боровся сам із собою про те, як він має вирішити важливе питання, яке він повинен вирішити. Він почав радіти тому, що не сказав королю, хто він такий. Тепер йому здавалося, що він може поговорити з ним про те, чого він не міг представити йому раніше.

Om en liten stund bröt prästen tystnaden och frågade kungen om det verkligen förhöll sig så, att fienderna voro över dem och att riket var i fara.

Через деякий час пастор порушив мовчання і запитав короля, чи справді так було, що вороги були над ними і що імперія була в небезпеці.

Kungen ansåg, att den där karlen borde ha förstånd att inte vidare störa honom. Han såg stort på honom och svarade ingenting.

Король вважав, що цьому чоловікові слід мати розум і не турбувати його далі. Він зневажав його і нічого не відповідав.

“Jag frågar, därför att jag stod härinne och inte kunde höra riktigt”, sade prästen. “Men om det verkligen förhåller sig så, ville jag tala om, att prästen i den här församlingen kanske skulle vara i stånd att skaffa kungen så mycket pengar, som han behövde.”

"Я запитую, тому що я стояв тут і не міг чітко почути", - сказав пастор. "Але якщо це дійсно так, я хотів сказати, що священик у цій парафії, можливо, міг би забезпечити короля стільки грошей, скільки йому потрібно".

“Jag tyckte, att han helt nyligen sade, att alla här voro fattiga”, sade kungen och tänkte, att karlen inte hade reda på vad han pratade.

"Мені здавалося, що він нещодавно сказав, що всі тут бідні", - сказав король і подумав, що чоловік не розумів, про що він говорив.

“Ja, det är sant”, genmälde komministern, “och prästen äger inte mer än någon annan. Men om kungen ville vara så nådig och höra på mig en stund, skall jag tala om hur det kommer sig, att prästen har makt att hjälpa honom.”

"Так, це правда", - відповів комісар, "і священик не має більше, ніж будь-хто інший. Але якщо король захоче бути настільки люб'язним і послухати мене на хвилину, я розкажу, як священик має владу допомогти йому".

“Han kan få tala”, sade kungen. “Han tycks ha lättare att få orden över läpparna än hans vänner och grannar därute, som aldrig bli färdiga med vad de ha att säga mig.”

"Він може говорити", - сказав король. "Він, здається, краще висловлює свої думки, ніж його друзі і сусіди там, які ніколи не закінчують те, що хочуть сказати мені".

“Det är inte så lätt att svara kungen. Jag är rädd för att det till sist blir prästen, som får åtaga sig att göra det på de andras vägnar.”

"Не так легко відповідати королю. Я боюся, що в кінці це буде священик, який зобов'яжеться робити це від імені інших".

Kungen kastade det ena benet över det andra, drog sig djupt in i länstolen, lade armarna i kors och sänkte huvudet mot bröstet.

Король перекинув одну ногу через іншу, глибоко занурився в крісло, схрестив руки і опустив голову на груди.

“Nu kan han börja”, sade han i en ton, som om han redan sove.

"Тепер він може почати", - сказав він тоном, ніби він вже спав.

“Det var en gång fem karlar från den här socknen, som voro ute på älgjakt i skogen”, började prästen.

"Одного разу п'ять чоловіків з цієї парафії були на полюванні на лосів у лісі", - почав пастор.

“Den ene av dem var prästen, som vi tala om.

"Один з них був священиком, про якого ми говоримо".

Två av de andra voro soldater och hette Olov och Erik Svärd, den fjärde av männen var gästgivare här i kyrkbyn, och den femte var en bonde, som hette Israels Per Persson.”

"Два з інших були солдатами на ім'я Олов і Ерік Свард, четвертий був господарем готелю тут, у церковному селищі, а п'ятий був фермером на ім'я Ісраель Пер Перссон".

“Han skall inte göra sig besvär med att nämna så många namn”, mumlade kungen och lät huvudet sjunka över åt ena sidan.

"Він не повинен надолужуватися, згадуючи так багато імен", - пробурмотів король, опускаючи голову набік.

“De där karlarna voro goda jägare”, fortfor prästen, “och de brukade eljest ha lycka med sig.

"Ті чоловіки були хорошими мисливцями", - продовжував пастор, "і вони зазвичай мали успіх".

Men den dagen hade de gått långt och länge utan att få något.

"Але того дня вони ходили довго і далеко, не здобувши нічого".

Till sist upphörde de alldeles med jakten och satte sig ner på marken för att språka.

"Зрештою вони зовсім припинили полювання і сіли на землю, щоб побалакати".

De talade om att det inte på hela skogen fanns en plats, som lämpade sig för odling.

Вони говорили про те, що в усьому лісі не було місця, придатного для землеробства.

Det var bara fjäll och moras alltsammans.

Там були тільки гори та болота.

‘Vår Herre har inte gjort rätt mot oss, som har gett oss ett så fattigt land att bebo’, sade en av dem.

"Наш Господь не зробив нам добра, давши нам таку бідну країну для проживання", - сказав один з них.

‘På andra orter kunna människor skaffa sig rikedom och överflöd, men här kunna vi med all vår strävan knappast träla oss till dagligt bröd’.”

"В інших місцях люди можуть заробляти багатство і достаток, але тут ми навряд чи зможемо заробити собі на щоденний хліб, незважаючи на всі наші зусилля".

Prästen höll upp ett ögonblick, såsom oviss om kungen hörde honom, men denne gjorde en rörelse med lillfingret för att visa, att han var vaken.

Пастор замовк на мить, не певний, чи чує його король, але той зробив жест вказівним пальцем, показуючи, що він не спить.

“Just då jägarna talade om detta, fick prästen se, att det glittrade i berggrunden på ett ställe, där han hade råkat sparka bort mossan med foten.

"Саме в той момент, коли мисливці говорили про це, пастор побачив, що в горній породі в місці, де він випадково відштовхнув ногою мох, блищало".

‘Det var ett märkvärdigt berg, det här’, tänkte han och sparkade undan en mosstuva till.

"Це була дивовижна гора", - подумав він і відштовхнув ще один шматок моху.

Han tog upp en stenflisa, som följde med mossan, och som glänste på samma sätt som allt det andra.

Він підняв уламок каменю, який був разом з мохом, і який блищав так само, як і все інше.

‘Det är väl aldrig möjligt, att det kan vara bly det här?’ sade han.

"Але ж не може бути, щоб це була свинець?" - сказав він.

Nu rusade de andra upp och makade undan mossan med bösskolvarna.

Тепер інші кинулися вгору і відштовхнули мох за допомогою рушниць.

Och när de hade gjort det, sågo de tydligt hur en bred malmåder gick fram i berget.

І коли вони це зробили, вони чітко побачили, як у горі проходила широка шахта.

‘Vad tror ni, att detta kan vara?’ sade prästen.

"А що ви думаєте, що це може бути?" - сказав пастор.

Karlarna slogo loss stenflisor och beto i dem. —

Люди відламували уламки каменю і розглядали їх.

‘Nog är det väl åtminstone bly eller zink’, sade de. —

- "Але ж це, принаймні, свинець або цинк", - сказали вони. -

‘Och hela berget är fullt av det’, tillade gästgivaren.”

- "І вся гора повна цього", - додав господар."

När prästen hade hunnit så långt i berättelsen, sågs kungens huvud resas en smula, och ett öga öppnade sig. “Vet han om någon av de där människorna förstod sig på malmer och stenarter?” frågade han. — “Nej, det gjorde de inte”, svarade prästen. Då sjönk kungens huvud, och båda hans ögon slöto sig.

Коли пастор закінчив свою розповідь, голова короля трохи піднялася, і одне око відкрилося. "А чи знає він, хто з тих людей розбирався в рудах і породах?" - запитав він. - "Ні, не знав", - відповів пастор. Тоді голова короля опустилася, і обидва його ока закрилися.

“Både prästen och de, som voro med honom, blevo mycket glada”, fortfor den talande utan att låta sig störas av kungens likgiltighet.

"І пастор, і ті, хто були з ним, дуже обрадувалися", - продовжував оповідач, не звертаючи уваги на байдужність короля.

“De tänkte, att de nu hade funnit det, som skulle göra dem rika och deras efterkommande även.

"Вони подумали, що тепер знайшли те, що зробить їх багатими, а також їх нащадків".

‘Aldrig mer skall jag behöva arbeta!’

"Мені більше ніколи не доведеться працювати!"

sade en av dem.

- сказав один з них.

‘Jag skall ha råd att göra ingenting hela veckan igenom, och på söndagen skall jag åka till kyrkan i guldkaret!’

"Я зможу весь тиждень нічого не робити, а в неділю поїду до церкви в золотій кареті!"

“De voro eljest förståndiga karlar, men det stora fyndet hade gått dem åt huvudet, så att de talade som barn. Så mycken besinning hade de ändå, att de på nytt lade mossan till rätta och gömde malmådern. Därpå togo de noggrant märke på platsen, där den befann sig, och gingo hem.

"Вони були розсудливими людьми, але велике знахідка збила їм голову, так що вони говорили, як діти. Проте вони були достатньо розсудливими, щоб знову прикрити мох і сховати рудник. Потім вони ретельно запам'ятали місце його розташування і пішли додому".

“Innan de skildes, kommo de överens, att prästen skulle resa till Falun och fråga bergshauptmannen vad detta var för malm. Han skulle komma tillbaka, så snart han kunde, och intill dess lovade de varandra med dyr ed, att de inte för någon människa skulle förråda var det var, som malmen fanns.”

"Перед розставанням вони домовилися, що пастор поїде до Фалуна і запитає начальника рудників, що це за руда. Він повинен був повернутися якомога швидше, а до того часу вони обіцяли один одному під присягою, що не розкажуть нікому, де знайшли руду".

Kungens huvud lyftes åter en smula, men han avbröt inte berättaren med ett ord. Han tycktes börja tro, att den andre verkligen hade något viktigt, som han ville säga honom, då han inte lät sig störas av hans likgiltighet.

Голова короля знову трохи піднялася, але він не перебив оповідача ні словом. Він, здавалося, починав вірити, що інший дійсно хоче сказати йому щось важливе, так як не звертав уваги на його байдужність.

“Så for prästen åstad med ett par malmprover i fickan.

"Так що пастор пішов з кишенькою, повною зразків руди".

Han var lika glad åt att bli rik som någon av de andra.

"Він був так само радий можливості розбагатіти, як і будь-хто з інших".

Han tänkte på att han skulle bygga om prästgården, som nu inte var bättre än en bondstuga, och så skulle han gifta sig med en prostdotter, som han tyckte om.

"Він думав про те, що перебудує пасторський будинок, який тепер був не кращим за селянську хатину, і одружиться на дочці священика, яка йому подобалася".

Henne hade han eljest trott att han skulle få vänta på i många år.

"Він, здавалося, думав, що йому доведеться чекати цього багато років".

Han var fattig och obemärkt, och han visste, att det skulle dröja länge, innan han fick en sådan plats, att han kunde gifta sig.

"Він був бідний і непомітний, і він знав, що пройде багато часу, перш ніж він отримає таку можливість одружитися".

“Prästen åkte in till Falun på två dagar, och en dag måste han gå där och vänta, därför att bergshauptmannen var bortrest. Äntligen fick han råka honom och visade honom malmbitarna. Bergshauptmannen tog dem i sin hand. Han såg först på dem och sedan på prästen.

"Пастор приїхав до Фалуна за два дні, і один день йому довелося чекати, тому що начальник рудників був у від'їзді. Нарешті він зміг зустрітися з ним і показав йому зразки руди. Начальник рудників взяв їх у руки. Він спочатку подивився на них, а потім на пастора".

“Prästen berättade, att han hade funnit dem i ett berg hemma i socknen, och undrade om det inte kunde vara bly.

"Пастор розповів, що знайшов їх у горах у своєму рідному селищі, і запитав, чи це не свинець".

‘Nej, bly är det inte’, sade bergshauptmannen.

"Ні, це не свинець", - сказав начальник рудників.

‘Kanske att det är zink då?’ frågade prästen.

"Може бути, це цинк?" - запитав пастор.

‘Zink är det inte heller’, sade bergshauptmannen.

"Це теж не цинк", - сказав начальник рудників.

“Prästen tyckte, att allt hopp sjönk inom honom. Så bedrövad hade han inte känt sig på mången god dag.

"Пастор відчував, що вся його надія зникла. Він не відчував себе так погано вже багато днів".

‘Har ni många sådana här stenar i er socken?’ frågade bergshauptmannen.

"Чи є у вашому селищі багато таких каменів?" - запитав начальник рудників.

‘Vi ha ett helt berg’, sade prästen.

"У нас є ціла гора", - сказав пастор.

“Då gick bergshauptmannen närmare, slog honom på axeln och sade:

Тоді начальник рудників підійшов ближче, поклав руку на плече пастора і сказав:

‘Låt då se, att ni gör ett sådant bruk av det, att det länder både er själva och riket till gagn, för detta är silver!’

"Ну, давайте побачимо, чи зможете ви використати це так, щоб це принесло користь як вам, так і королівству, адже це срібло!"

‘Jaså’, sade prästen och stod och famlade framför sig. ‘Jaså, det är silver.’

"Ага", - сказав пастор, розглядаючи камінь. "Ага, це срібло".

“Bergshauptmannen började tala om för honom hur han skulle bära sig åt för att skaffa sig laglig rätt till gruvan och gav honom många goda råd, men prästen stod huvudyr och hörde inte på vad han sade.

Начальник рудників почав пояснювати йому, як отримати законне право на шахту, і давав багато хороших порад, але пастор був у захваті і не чув того, що йому говорили.

Han tänkte bara på hur underbart det var, att det hemma i hans fattiga socken låg ett helt berg av silvermalm och väntade på honom.”

Він думав тільки про те, як чудово, що в його бідному селищі є ціла гора срібної руди, яка чекає його.

Kungen lyfte huvudet så tvärt, att prästen avbröt berättelsen.

Король так різко підняв голову, що пастор перервав свою розповідь.

“Det gick väl så”, sade kungen, “att när han kom hem och började arbeta i gruvan, så fick han se, att bergshauptmannen bara hade drivit gäck med honom.”

"Але, мабуть", - сказав король, - "коли він повернувся додому і почав працювати на шахті, то зрозумів, що начальник рудників просто знущався з нього".

“Ånej, inte hade bergshauptmannen narrat honom”, sade komministern.

"Ні, начальник рудників не знущався з нього", - сказав пастор.

“Han kan fortsätta”, sade kungen och satte sig åter till rätta för att lyssna.

"Продовжуйте", - сказав король і знову сів, щоб слухати.

“När prästen äntligen var hemma och körde fram genom hemsocknen”, fortfor prästen, “ansåg han, att han först av allt borde underrätta sina kamrater om värdet av deras fynd.

"Коли пастор нарешті повернувся додому і проїхав через своє селище", - продовжував пастор, - "він вирішив, що перш за все повинен повідомити своїм товарищам про цінність їх знахідки".

Och som han åkte förbi gästgivar Sten Stenssons gård, ämnade han köra in hos honom och tala om, att det de hade funnit var silver.

І коли він проїхав повз ферму господаря Стена Стенссона, він вирішив заїхати до нього і розповісти, що вони знайшли срібло.

Men när han stannade utanför porten, såg han, att det hängde lakan för fönsterna, och att en bred väg av hackat granris ledde upp till trappan.

Але коли він зупинився біля воріт, то побачив, що вікна були завішені, а широка доріжка з подрібненої хвої вела до сходинок.

‘Vem är det, som är död här i gården?’ frågade prästen en pojke, som stod och hängde mot gärdesgården.

"Хто тут помер вчора?" - запитав пастор хлопця, який стояв біля огорожі.

‘Det är gästgivarn själv’, svarade pojken.

"Це сам господар", - відповів хлопець.

Och så lät han prästen veta, att gästgivarn hade druckit sig full varenda dag sedan en vecka tillbaka.

І він повідомив пастору, що господар п'янився кожен день протягом тижня.

‘Å så mycket brännvin, så mycket brännvin, som här har gått åt!’ sade gossen. —

"О, скільки горілки, скільки горілки було випито тут!" - сказав хлопець.

‘Hur kan detta komma sig?’ frågade prästen.

- "Як таке можливо?" - запитав пастор.

‘Gästgivarn brukade ju aldrig dricka sig full.’ —

- "Господар ніколи не п'янівся раніше".

‘Jo’, sade gossen, ‘han drack, därför att han påstod, att han hade funnit en gruva.

- "Ну", - сказав хлопець, - "він п'янився, тому що стверджував, що знайшов шахту".

Han var så rik, sade han.

"Він був такий багатий", - сказав він.

Han skulle aldrig behöva göra annat än supa.

"Йому більше не потрібно було нічого робити, крім як пити".

Och i går kväll åkte han bort, full som han var, och så välte åkdonet, och han slog ihjäl sig.’

"А вчора ввечері він поїхав, п'яний, і його машина перекинулася, і він загинув".

“När prästen hade fått höra detta, for han vidare hemöver. Han var bedrövad över det han hade fått veta. Han hade ju kommit så glad och fröjdat sig åt att få tala om den stora nyheten.

Почувши це, пастор пішов додому. Він був засмучений тим, що дізнався. Він прийшов так радо і з нетерпінням чекав можливості поділитися великою новиною.

“När prästen hade kört ett par steg, såg han Israels Per Persson komma gående.

Коли пастор пройшов кілька кроків, він побачив, як назустріч іде Ісраель Пер Перссон.

Han såg ut alldeles som vanligt, och prästen tänkte, att det var väl, att lyckan inte hade stigit också honom åt huvudet.

Він виглядав так само, як завжди, і пастор подумав, що, мабуть, удача не запаморочила і його голову.

Honom skulle han genast glädja med att han nu var en rik man.

Він негайно повідомив йому, що тепер він багатий чоловік.

‘Goddag!’

- "Доброго дня!"

sade Per Persson.

- сказав Пер Перссон.

‘Kommer du ifrån Falun nu?’ —

- "Ти тепер з Фалуна?"

‘Ja, det gör jag’, sade prästen, ‘och nu skall jag säga dig, att det har gått bättre där, än vi tänkte oss.

- "Так, я з Фалуна", сказав пастор, "і тепер я скажу тобі, що там все пройшло краще, ніж ми очікували".

Bergshauptmannen sade, att det var silvermalm, som vi hade funnit.’

- "Комісар сказав, що це був срібний рудник, який ми знайшли".

I samma ögonblick såg Per Persson ut, som om jorden hade öppnat sig under honom. —

У цей самий момент Пер Перссон виглядав так, ніби земля відкрилася під ним.

‘Vad säger du, vad säger du?

- "Що ти кажеш? Що ти кажеш?"

Är det silver?’ —

- "Це срібло?"

‘Ja’, svarade prästen, ‘vi ska bli rika karlar, vi alla nu, och kunna leva som herrskap.’ —

- "Так", відповів пастор, "ми всі тепер станемо багатими людьми і зможемо жити як пани".

‘Nej, är det silver!’

- "Ні, це срібло!"

sade Per Persson än en gång och såg alltmer sorgsen ut. —

ще раз сказав Пер Перссон, виглядаючи все більш засмученим.

‘Ja, visst är det silver’, svarade prästen, ‘du skall inte tro, att jag vill bedraga dig.

- "Так, звичайно, це срібло", відповів пастор, "не думай, що я хочу тебе обдурити".

Du skall inte vara rädd för att bli glad.’ —

- "Не бійся радіти".

‘Glad!’

- "Радіти!"

sade Per Persson.

сказав Пер Перссон.

‘Skulle jag bli glad?

- "Я маю радіти?"

Jag trodde, att det bara var kråkguld, som vi hade funnit, så att jag tyckte, att det var bättre att taga det säkra för det osäkra.

- "Я думав, що ми знайшли лише позолочену мідь, тому я вирішив краще не ризикувати".

Jag har sålt bort min andel i gruvan till Olov Svärd för hundra daler.’

- "Я продав свою частку в шахті Олову Сварду за сто далерів".

“Han var förtvivlad, och när prästen for ifrån honom, stod han och grät på landsvägen.

Він був у розпачі, і коли пастор пішов від нього, він стояв і плакав на узбіччі дороги.

“När prästen kom hem till sin gård, sände han en dräng bort till Olov Svärd och hans bror för att tala om för dem, att det var silver, som de hade funnit. Han tyckte, att han nu hade fått nog av att själv föra kring den goda nyheten.

Коли пастор повернувся додому, він послав слугу до Олова Сварда та його брата, щоб повідомити їм, що вони знайшли срібло. Він вирішив, що достатньо самому поширювати цю хорошу новину.

“Men då prästen satt ensam på kvällen, tog åter glädjen ut sin rätt.

Але коли пастор сидів на самоті ввечері, радість знову взяла гору.

Han gick ut i mörkret och ställde sig på en kulle, där han tänkte bygga den nya prästgården.

Він вийшов у темряву і став на пагорбі, де планував побудувати нову пасторську резиденцію.

Den skulle bli ståtlig, förstås, lika präktig som ett biskopsboställe.

Вона мала бути величною, звичайно, така ж гарна, як єпископська резиденція.

Han stod länge ute den natten, och han nöjde sig inte med att bygga om prästgården.

Він стояв довго тієї ночі, і він не задовольнився лише перебудовою пасторської резиденції.

Det föll honom in, att då det fanns så mycken rikedom i socknen, skulle mycket folk strömma dit, och till sist skulle kanske en hel stad bli uppbyggd omkring gruvan.

Йому спало на думку, що з огляду на величезні багатства в парафії, багато людей прийдуть сюди, і зрештою навколо шахти може вирости ціле місто.

Och så skulle han nödgas att bygga en ny kyrka i stället för den gamla.

І тоді йому доведеться побудувати нову церкву замість старої.

Det skulle väl en stor del av hans rikedom gå åt till.

На це, мабуть, піде значна частина його багатства.

Men han var inte nöjd med detta heller, utan han tänkte sig, att när hans kyrka vore färdig, skulle kungen och många biskopar komma för att inviga den, och då skulle kungen bli glad åt kyrkan, men han skulle anmärka på det, att det inte fanns något ställe för honom, kungen, att ta in på.

Але він не задовольнився і цим, а подумав, що коли його церква буде готова, король і багато єпископів прийдуть на освячення, і тоді король порадіє церкві, але зауважить, що немає місця для нього, короля, де він міг би зупинитися.

Och då skulle han få lov att bygga kungen ett slott i den nya staden.”

І тоді йому дозволять побудувати королю замок у новому місті.

En av kungens kavaljerer öppnade nu dörren till sakristian och anmälde, att den stora kungavagnen var lagad.

Один з королівських лицарів тепер відчинив двері до ризниці і повідомив, що велика королівська карета була відремонтована.

Kungen var i första ögonblicket färdig att genast avlägsna sig, men han besinnade sig. “Han skall få tala om sin historia till slut”, sade han till prästen. “Men han kan gå raskare framåt. Vi veta nu hur mannen drömde och tänkte. Vi vilja veta hur han handlade.”

Спочатку король був готовий негайно відправитися, але він передумав. "Він повинен розповісти свою історію до кінця", - сказав він священикові. "Але він може поспішити. Ми вже знаємо, як ця людина мріяла і думала. Ми хочемо знати, як він діяв".

“Men när prästen ännu satt mitt uppe i dessa drömmar”, fortfor prästen, “kom bud till honom, att Israels Per Persson hade avhänt sig livet.

"Але коли священик все ще перебував у цих мріях", - продовжив священик, - "до нього прийшла звістка, що Ісраель Пер Перссон позбавив себе життя".

Han hade inte kunnat bära det, att han hade sålt bort sin del av gruvan.

Він не зміг винести того, що продав свою частку шахти.

Han hade väl tyckt, att han inte kunde uthärda att var dag gå och se en annan fröjda sig åt en rikedom, som kunde ha varit hans.”

Він, мабуть, вважав, що не може витримати, коли кожен день буде бачити, як інші радіють багатством, яке могло бути його.

Kungen satte sig en smula till rätta i stolen. Han höll båda ögonen öppna. “Minsann”, sade han, “om jag hade varit den där prästen, tror jag, att jag hade fått nog av gruvan.”

Король трохи виправився у кріслі. Він тримав обидва ока відкритими. "Дійсно", - сказав він, - "якби я був цим священиком, я думаю, що мені було б достатньо цієї шахти".

“Kungen är en rik man, han”, sade prästen.

"Король - багата людина", - сказав священик.

“Han har mycket nog i alla fall.

"У всякому разі, у нього багато".

Det är inte på samma sätt med en fattig präst, som ingenting äger.

Але не так справа йде з бідним священиком, який нічого не має.

Den stackaren tänkte i stället, när han såg, att Guds välsignelse inte var med hans företag: ‘Jag skall inte mera drömma om att göra mig själv ära och nytta med dessa rikedomar.

Цей нещасний, побачивши, що Боже благословення не супроводжувало його справу, подумав: "Я більше не буду мріяти про те, щоб збагатитися і заробити собі славу цими багатствами".

Men jag kan ju inte låta silvret bli liggande i jorden.

Але я не можу дозволити, щоб срібло залишалося в землі.

Jag måste ta fram det till nytta för de fattiga och nödställda.

Я повинен використати його на користь бідних і потребуючих.

Jag skall bearbeta gruvan för att hjälpa hela socknen på fötter.’

Я буду розробляти шахту, щоб допомогти всій громаді".

“Därför gick prästen en dag över till Olov Svärd för att tala med honom och hans bror om vad de nu närmast borde företa sig med silverberget.

Тому священик одного разу пішов до Олова Сверда, щоб поговорити з ним і його братом про те, що їм тепер слід робити з срібною горою.

När han kom i närheten av soldatbostaden, mötte han en kärra, som var omgiven av beväpnade bönder.

Коли він наблизився до солдатської хатини, він зустрів фургон, оточений озброєними селянами.

Och i kärran satt en karl, som hade händerna bakbundna och rep omkring fotlederna.

А в фургоні сидів чоловік із зв'язаними руками і ремені на ногах.

“Då prästen gick förbi, höll kärran stilla, och han fick tid att betrakta fången. Hans huvud var ombundet, så att det var inte lätt att se vem det var, men prästen tyckte ändå, att han kände igen Olov Svärd.

Коли священик проходив повз нього, фургон зупинився, і він зміг розглянути ув'язненого. Його голову було зв'язано, так що не було легко розпізнати, хто це був, але священик все-таки думав, що він розпізнав Олова Сверда.

“Han hörde fången bedja dem, som bevakade honom, att han skulle få tala ett par ord med prästen.

Він чув, як ув'язнений благав тих, хто його охороняв, дозволити йому сказати пару слів священикові.

“Han gick då närmare, och fången vände sig emot honom. ‘Nu är du snart den ende, som vet var det där silverberget finns’, sade Olov.

Тоді священик наблизився, і ув'язнений повернувся до нього. "Тепер ти будеш єдиним, хто знає, де знаходиться срібна гора", - сказав Олов.

‘Vad är det du säger, Olov?’ frågade prästen.

"Що ти говориш, Олов?" - запитав священик.

‘Jo, ser du, präst, sedan vi hade fått höra, att det var ett silverberg, som vi hade funnit, kunde inte jag och min bror vara så goda vänner som förut, utan vi kommo jämt i gräl.

"Але, бачиш, священику, відколи ми дізналися, що знайшли срібну гору, я і мій брат не можемо бути такими хорошими друзями, як раніше, і ми постійно сваримося".

Och i går kväll råkade vi i tvist om vem av oss fem det var, som först hade funnit gruvan, och det kom till strid mellan oss.

"А вчора ввечері ми посперечалися про те, хто з нас п'ятьох першим знайшов шахту, і між нами сталася бійка".

Och nu har jag slagit ihjäl min bror, och han har även gett mig en duktig minnesbeta här över pannan.

"А тепер я вбив свого брата, і він навіть завдав мені добряче удар по голові".

Jag skall hänga nu, och sedan är du den ende, som vet något om gruvan.

"Мене зараз повісять, і тоді ти будеш єдиним, хто знає щось про шахту".

Därför vill jag be dig om en sak.’

"Тому я хочу попросити тебе про одну річ".

‘Tala ut, du!’ sade prästen. ‘Jag skall göra vad jag kan för dig.’

"Говори, чоловіче!" - сказав священик. "Я зроблю для тебе все, що зможу".

‘Du vet, att jag lämnar många små barn efter mig’, började soldaten, men prästen avbröt honom.

"Ти знаєш, що я залишу багато маленьких дітей", - почав солдат, але священик перервав його.

‘Vad detta beträffar, kan du vara lugn. Det, som kommer på din lott i gruvan, skola de få, alldeles som om du själv hade levat.’

"Щодо цього, не хвилюйся. Те, що випаде тобі в шахті, отримають вони так само, якби ти сам був живий".

‘Nej’, sade Olov Svärd, ‘det var en annan sak jag ville be dig om. Låt ingen av dem få någon del av det, som kommer ur den där gruvan!’

"Ні", - сказав Олоф Свард, - "є ще одна річ, про яку я хочу тебе попросити. Не дозволь нікому з них отримати жодної частини того, що вийде з тієї шахти!"

“Prästen ryckte ett steg tillbaka, han blev stående tyst och kunde intet svara.

"Священик відступив на крок, замовк і не міг нічого відповісти".

‘Om du inte lovar mig detta, kan jag inte dö lugn’, sade den fångne.

"Якщо ти не пообіцяєш мені цього, я не зможу померти спокійно", - сказав ув'язнений.

‘Ja’, sade prästen långsamt och mödosamt, ‘jag skall lova dig vad du begär av mig.’

"Так", - сказав священик повільно і важко, - "я пообіцяю тобі те, чого ти від мене вимагаєш".

“Därpå fördes mördaren bort, och prästen stod på vägen och tänkte på hur han skulle kunna hålla det löfte han hade givit honom.

Після цього вбивцю відвели, а священик стояв на дорозі і думав про те, як він зможе виконати обіцянку, яку він дав йому.

Under hela vägen hem tänkte han på rikedomen, som han hade varit så glad åt.

Всю дорогу додому він думав про багатство, яким він так пишався.

Men om det nu var så, att folket i denna församlingen inte tålde vid rikedom?

Але що, якщо люди в цій громаді не терплять багатство?

Nu voro redan fyra fördärvade, som förut hade varit stolta och präktiga män.

Адже вже чотири людини загинули, які раніше були гордими і доброчесними чоловіками.

Han tyckte sig se hela församlingen framför sig, och han föreställde sig hur den där silvergruvan skulle fördärva den ene efter den andre.

Він ніби бачив перед собою всю громаду і уявляв, як та срібна шахта знищить одного за одним.

Anstod det honom, som var satt att vårda dessa fattiga människors själar, att släppa ut över dem det, som skulle bli deras undergång?”

Чи мав він, який мав піклуватися про душі цих бідних людей, вилити на них те, що стане їхньою загибеллю?"

Kungen satt på en gång upprätt i stolen och stirrade på den, som talade. “Jag må säga!” sade han. “Han kommer mig att förstå, att en präst i den här avlägsna bygden måste vara en hel karl.”

Король раптово сів прямо в кріслі і дивився на того, хто говорив. "Я повинен сказати!" - сказав він. "Він змусив мене зрозуміти, що священик у цій віддаленій місцевості повинен бути справжнім чоловіком".

“Inte heller var det nog med detta, som redan hade hänt”, fortfor prästen, “utan så snart som nyheten om gruvan spridde sig bland sockenborna, upphörde de att arbeta och gingo lättjefulla omkring och väntade på den tiden, då den stora rikedomen skulle strömma ut över dem.

"Але на цьому не закінчилося", - продовжував священик, - "а коли новина про шахту поширилася серед жителів села, вони перестали працювати і ледачо чекали того часу, коли велике багатство обрушиться на них".

Allt löst folk, som fanns i trakten, strömmade till, och dryckenskap och slagsmål blev nu det, som prästen ständigt hörde talas om.

Всі безробітні люди, які були в окрузі, з'явилися, і тепер священик постійно чув про п'яні гулянки та бійки.

“En mängd folk gjorde intet annat än drev omkring i skogen och sökte efter gruvan, och prästen märkte, att så snart han gick från hemmet, smögo sig människor efter honom för att ta reda på om han begav sig till silverberget och stjäla hemligheten från honom.

"Багато людей нічого не робили, крім як блукали лісом у пошуках шахти, і священик помітив, що як тільки він виходив з дому, люди слідували за ним, щоб дізнатися, чи він відправлявся до срібної гори і крав у нього таємницю".

“Då sakerna stodo så, kallade prästen samman bönderna till stämma.

"Враховуючи ситуацію, священик скликав селян на збори".

“För det första påminde han dem om alla de olyckor, som upptäckten av silverberget hade dragit över dem, och han frågade dem om de ville låta sig fördärvas, eller om de ville rädda sig själva.

"По-перше, він нагадав їм про всі нещастя, які спіткали їх після відкриття срібної шахти, і запитав, чи хочуть вони загинути, чи хочуть врятувати себе".

Därpå sade han dem, att de inte skulle vänta av honom, som var deras präst, att han skulle bidraga till deras undergång.

Потім він сказав їм, що вони не повинні чекати від нього, як їхнього священика, що він сприятиме їхній загибелі.

Nu hade han beslutit att för ingen människa förråda var silverberget fanns, och aldrig ville han själv hämta rikedom ur det.

Тепер він вирішив, що ніхто не повинен дізнатися, де знаходиться срібна гора, і він ніколи не хотів сам забирати багатство з неї.

Och så frågade han bönderna hur de framgent ville ha det.

І тоді він запитав селян, як вони хочуть поводитися в майбутньому.

Om de ville fortsätta att söka efter gruvan och vänta på rikedom, då ville han dra så långt bort, att aldrig en hörsägen om deras elände kunde nå honom.

Якщо вони хочуть продовжувати пошуки шахти і чекати багатства, то він хоче піти так далеко, щоб ніякі чутки про їхні нещастя не досягли його.

Men om de ville överge att tänka på silvergruvan och bli som förr, då ville han stanna ibland dem.

Але якщо вони хочуть забути про срібну шахту і повернутися до колишнього життя, то він залишиться серед них.

‘Men hur ni än väljer’, sade prästen, ‘så kom detta ihåg, att av mig får ingen någonsin veta något om silverberget!’”

"Але яким би ви не вибрали шлях", - сказав священик, - "пам'ятайте, що ніхто ніколи не дізнається від мене нічого про срібну гору!"

“Nå”, sade kungen, “hur valde bönderna?”

"Ну", - сказав король, - "як вирішили селяни?"

“De gjorde, som prästen ville”, sade prästen.

"Вони зробили так, як хотів священик", - сказав священик.

“De förstodo, att han menade väl med dem, när han ville förbli fattig för deras skull.

"Вони зрозуміли, що він мав на увазі добро для них, коли хотів залишитися бідним заради них".

Och de gåvo sin präst i uppdrag att gå till skogen och dölja malmådern väl med ris och sten, så att ingen skulle kunna finna den, inte de och inte deras efterkommande.”

І вони доручили своєму священикові піти в ліс і добре сховати шахту рисом і камінням, щоб ніхто не міг її знайти, ні вони, ні їхні нащадки.

“Och sedan har prästen levat här lika fattig som de andra.”

"І з тих пір священик живе тут так само бідно, як і інші".

“Ja”, svarade prästen, “han har levat här lika fattig som de andra.”

"Так", - відповів священик, - "він живе тут так само бідно, як і інші".

“Han har väl ändå gift sig och byggt sig en ny prästgård?” sade kungen.

"Але він же одружився і побудував собі нову священицьку резиденцію?" - запитав король.

“Nej, han har inte haft råd att gifta sig, och han bor i den gamla kojan.”

"Ні, він не міг дозволити собі одружитися, і він живе в старій хатині".

“Det är en vacker historia, som han har berättat mig”, sade kungen och böjde på huvudet.

"Це прекрасна історія, яку він розповів мені", - сказав король, киваючи головою.

Prästen stod tyst framför kungen. Om några ögonblick återtog denne: “Var det på silverberget han tänkte, när han sade, att prästen här skulle kunna skaffa mig så mycket pengar, som jag behöver?”

Священик стояв мовчки перед королем. Через кілька митей король запитав: "Він мав на увазі Срібну гору, коли говорив, що священик тут може заробити для мене стільки грошей, скільки мені потрібно?"

“Ja”, sade den andre.

"Так", - сказав інший.

“Men jag kan inte lägga tumskruvar på honom”, sade kungen, “och hur vill han annars, att jag skall få en sådan man att visa mig berget? Han har ju försakat både kärestan och all livets välmåga.”

"Але я не можу його змусити", - сказав король, - "і як він хоче, щоб я знайшов таку людину, яка покаже мені гору? Він же відмовився як від коханої, так і від усіх благ життя".

“Det är en annan sak”, sade prästen. “Men om det är fäderneslandet, som behöver skatten, så ger han nog med sig.”

"Це інша справа", - сказав священик. - "Але якщо скарб потрібен батьківщині, то він, напевно, погодиться".

“Svarar han mig för det?” frågade kungen.

"Він відповість мені на це?" - запитав король.

“Ja, det svarar jag för”, sade prästen.

"Так, я відповідаю за це", - сказав священик.

“Bryr han sig då inte om hur det går med hans sockenbor?”

"Так він не дбає про добробут своїх парафіян?"

“Det får stå i Guds hand.”

"Нехай це буде на Божому суді".

Kungen steg upp ur stolen och gick fram till fönstret.

Король встав із стільця і підійшов до вікна.

Han stod en stund och såg på folkhopen därutanför.

Він стояв деякий час, дивлячись на натовп людей ззовні.

Ju längre han såg, desto klarare började hans stora ögon glänsa, och gestalten tycktes växa.

Чим довше він дивився, тим яскравіше починали сяяти його великі очі, а постать здавалася все більшою.

“Han kan hälsa prästen i den här församlingen”, sade kungen, “att det ges ingen skönare syn för Sveriges konung än att se ett folk sådant som detta.”

"Він може передати священикові цієї парафії", - сказав король, - "що немає більш прекрасного видовища для короля Швеції, ніж бачити такий народ, як цей".

Därpå vände sig kungen från fönstret och såg på prästen. Han började småle. “Är det så, att prästen i den här församlingen är så fattig, att han tar av sig de svarta kläderna, så snart som gudstjänsten är slut, och klär sig som en bonde?” frågade kungen.

Після цього король відвернувся від вікна і поглянув на священика. Він почав сміятися. "Чи справді священик цієї парафії настільки бідний, що знімає свої чорні шати, як тільки закінчується служба, і одягається як селянин?" - запитав король.

“Ja, så fattig är han”, sade komministern, och rodnaden sköt upp i det grova ansiktet.

"Так, він настільки бідний", - сказав комісар, і на його грубому обличчі з'явився рум'янець.

Kungen gick åter fram till fönstret.

Король знову підійшов до вікна.

Det syntes på honom, att han var i sitt bästa lynne.

Було видно, що він у найкращому настрої.

Allt ädelt och storslaget, som bodde inom honom, hade blivit väckt till liv.

Усе благородне і величне, що було в його душі, прокинулося до життя.

“Han skall låta den där gruvan ligga i fred”, sade kungen.

"Він залишить ту шахту в спокої", - сказав король.

“Eftersom han har svultit och arbetat ett helt liv för att få det här folket sådant, som han vill ha det, så skall han få behålla det sådant, som det är.”

"Оскільки він голодував і працював все своє життя, щоб зробити цей народ таким, яким він хоче його бачити, то він повинен залишити його таким, яким він є".

“Men om riket är i fara?” sade prästen.

"Але якщо королівство опиниться в небезпеці?" - сказав священик.

“Riket är bättre betjänt med människor än med pengar”, sade kungen. Och när kungen hade sagt detta, bjöd han prästen farväl och gick ut ur sakristian.

"Королівству краще служити людям, ніж грошам", - сказав король. І після цих слів король попрощався зі священиком і вийшов із ризниця.

Därutanför stod folkhopen lika tyst och ordkarg, som när han hade gått in. Men när kungen steg utför trappan, kom en bonde emot honom.

Поза ризницєю натовп людей стояв так само тихо і мовчазно, як і тоді, коли він заходив. Але коли король сходив сходинками, до нього підійшов селянин.

“Har du nu fått tala med vår präst?” sade bonden.

"Ви вже поговорили з нашим священиком?" - сказав селянин.

“Ja”, sade kungen, “jag har talat med honom.”

"Так", - сказав король, - "я поговорив з ним".

“Då har du väl också fått svar från oss?” sade bonden. “Vi bådo dig, att du skulle gå in och tala vid vår präst, för att han skulle ge dig svar från oss.”

"Тоді ви, напевно, отримали відповідь від нас?" - сказав селянин. "Ми просили вас зайти і поговорити з нашим священиком, щоб він дав вам відповідь від нас".

“Ja, jag har fått svar”, sade kungen.

"Так, я отримав відповідь", - сказав король.