Handelsagenten Fågelsång satt på Turisthotellets terrass i Marstrand och tittade på havet, när två brunbrända flickebarn, det ena i blått, det andra i vitt, kommo som en solglimt i tristessen och satte sig vid närmaste bord.

Торговий агент Фагельсон сидів на терасі готелю Турист у Марстранді і дивився на море, коли дві загорілі дівчатка, одна в блакитному, а друга в білому, немов промінчик сонця в сірому пейзажі, сіли за найближчий столик.

Den ena var ljus och klotrund, den andra svart och smäcker, och handelsagenten Fågelsång rycktes omedelbart från sin beundran av havets skönhet till en ännu större beundran av den smäckra.

Одна була світла і пухнаста, а друга — чорна і струнка. Торговий агент Фагельсон негайно переключив свою увагу з краси моря на красу дівчат.

Hans blick gled smekande från det vita floret, som hon virat kring håret för blåstens skull ned till de vita skorna, och så snart hon slagit sig ned inriktade han hela sin energi på att inleda en enklare ögonkurtis.

Його погляд ковзав від білого фартуха, який вона намотала на голову від вітру, до білих туфель, і як тільки вона сіла, він зосереджував усю свою енергію на тому, щоб почати просту бесіду.

Ett ögonblick mötte flickebarnet hans blick, kallt och främmande, men när så Fågelsång vågade sig på aningen av ett småleende, vände hon sig plötsligt bort, och började med livligt intresse observera en yngling av urbefolkningen, som nere vid kajen högljutt och med klagande röst meddelade att Putte var hans ögonsten.

На мить дівчатко зустрілося з його поглядом, холодним і відчуженим, але коли Фагельсон насмілився натякнути на посмішку, вона раптово відвернулася і з живим інтересом почала спостерігати за місцевим хлопцем, який набережі голосно і скаржливо заявляв, що Путте — його перлина.

Fågelsång ägnade hon inte vidare en blick.

Фагельсон більше не звертав на неї уваги.

»Det var mig en liten hårdflirtad satunge!» tänkte Fågelsång för sig själv, och försökte genom en diskret hostning åter fånga flickebarnets uppmärksamhet.

"Що за малесенька кокетка!" — подумав Фагельсон і спробував непомітно кашлянути, щоб знову привернути її увагу.

Men förgäves.

Але марно.

Detta irriterade Fågelsång. Han ansåg sig äga ett fördelaktigt utseende, och uppfattade denna likgiltighet som en direkt personlig förolämpning.

Це дратувало Фагельсона. Він вважав себе привабливим і сприймав цю байдужість як прямий особистий образ.

Inte ens när musiken spelade upp Cavalleria, och Fågelsång fullt hörbart gnolade: »Min vita li-hilja» blev det något resultat av.

Навіть коли грала музика з опери "Кавалерія", і Фагельсон голосно наспівував: "Моя біла Лі-Хіля", ніякого результату не було.

Den vita liljan låtsades som om handelsagenten Fågelsång alls inte existerade, och när hon och hennes blå väninna druckit sitt kaffe och ätit sina bakelser försvunno de från Fågelsångs horisont lika hastigt som de kommit.

Біла лілія вдавала, що торговий агент Фагельсон взагалі не існує, і коли вона та її блакитна подружка випили каву і з'їли тістечка, вони зникли з поля зору Фагельсона так само швидко, як і з'явилися.

Men dagen därpå fick Fågelsång återse henne.

Але наступного дня Фагельсон знову зустрів її.

Det var på Strandpromenaden, där hon flanerade ensam i solskenet, vitklädd som förut, och med ett svart band om livet, och som Fågelsång var en modig man, steg han helt lugnt fram och bad att få göra sällskap.

Це було на набережній, де вона гуляла на самоті в сонячному світлі, одягнена в біле, як і раніше, з чорною стрічкою на талії. І оскільки Фагельсон був сміливим чоловіком, він спокійно підійшов до неї і попросив дозволу приєднатися до неї.

Fågelsång hade aldrig trott att det kunde finnas så mycket kyla mitt i sommaren som den med vilken han blev mottagen, men när han sade sitt namn sken flickebarnet upp.

Фагельсон ніколи не думав, що посеред літа може бути така холодність, з якою його зустріли, але коли він назвав своє ім'я, дівчинка засяяла.

»Ett sådant lustigt namn», sade hon, och visade en rad vita tänder och ett par kindgropar, som kommo Fågelsång att kippa efter andan.

"Який смішний ім'я!" — сказала вона, показавши ряд білих зубів і пару ямок на щоках, від яких Фагельсон зататив подих.

»Det är ett vackert namn», svarade Fågelsång övertygande. »Det har jag hittat på själv. Förut hette jag Petrusson.»

"Це гарне ім'я", — переконано відповів Фагельсон. "Я сам його придумав. Раніше мене звали Петтерсон".

»Då undrar jag inte på, att herr Fågelkvitter bytte!» sade den sköna.

"Тому не дивно, що містер Фагельсон змінив ім'я!" — сказала красуня.

»Fågelsång!» rättade handelsagenten. »Men fröken har inte sagt vad fröken heter.»

"Фагельсон!" — виправив торговий агент. "Але ви так і не сказали, як вас звати".

»Hm! Jag brukar verkligen inte stifta bekantskap så här sans façon, men jag antar, att det skulle vara ohövligt att inte nu säga mitt namn. Jag heter Lingonhjelm.»

"Ну, я зазвичай не зав'язую знайомства так безцеремонно, але я припускаю, що було б неввічливо не назвати своє ім'я зараз. Мене звуть Лінгонх'ельм".

Det klack till i Fågelsång, ty han hyste, i gemen med hela släkten Petrusson, en djup vördnad för ridderskapet och adeln. Han nästan ångrade att han tilltalat flickebarnet, och funderade på att dra sig ur spelet fortast möjligt då detta plötsligt omintetgjordes av flickan själv, som sade:

Фагельсон здивувався, адже він, як і вся сім'я Петтерсон, відчував глибоку повагу до лицарства і аристократії. Він майже шкодував, що звертався до дівчинки, і збирався якомога швидше вийти з гри, але раптово дівчинка сама перервала мовчання, сказавши:

»Det är ju, som sagt, inte fullt comme il faut. Men om ni följer med hem och blir presenterad i familjen, så är ju allt korrekt, eller hur?»

"Звичайно, це не зовсім коректно. Але якщо ви підете додому зі мною і представитеся сім'ї, то все буде правильно, чи не так?"

»Jo visst, jo visst!» svarade Fågelsång litet nervöst.

"Так, так!" — відповів Фагельсон трохи нервово.

»Då gå vi genast», svarade flickebarnet, och Fågelsång larvade med.

"Тоді підемо відразу", — сказала дівчинка, і Фагельсон погодився.

För resten visste han med sig, att han var fin nog att uppträda var som helst.

Він добре знав, що може поводитися гарно де завгодно.

Han hade vita skor och gredelina strumpor, vita byxor, grå rock, blå skjorta, grön halsduk och panama med band i de franska färgerna, och som han dessutom hade en nackbena, som allvarligt strävade att nå ned till vekryggen ansåg han, att ingenting brast i hans utstyrsel.

Він мав білі черевики і панчохи з лайкової шкіри, білі штани, сірий піджак, синю сорочку, зелену хустку і панаму з стрічкою у французьких кольорах, і, крім того, у нього був високий ніс, який намагався досягти його високого чола, тому він вважав, що його зовнішній вигляд був бездоганним.

Tio minuter senare befann han sig i den villa, där flickebarnet bodde under sommaren, och föreställdes för en ståtlig och vänlig gammal herre.

Через десять хвилин він опинився у віллі, де дівчинка проводила літо, і був представлений старому, гарному і доброзичливому джентльмену.

»Min far, landshövding Lingonhjelm!» presenterade flickan, och Fågelsång skakade hand, djupt gripen av stundens allvar.

"Мій батько, губернатор Лінгонх'ельм!" — представила дівчинка, і Фагельсон потиснув руку, глибоко зворушений серйозністю моменту.

Handelsagenten Fågelsång hade aldrig kunnat drömma om, att han i hela sitt liv skulle få träffa något så högt uppsatt som en landshövding, och han fann denna ärofulla upplevelse allt annat än angenäm.

Торговий агент Фагельсон ніколи не міг собі уявити, що в своєму житті зустріне когось настільки високопоставленого, як губернатор, і він знайшов цей почесний досвід зовсім неприємним.

Men hans vita lilja tycktes i stället vara vid alldeles briljant humör, tog honom med sig ut på en balkong, satte honom på yttersta kanten av en korgstol — att få honom att sitta ordentligt gick inte — och såg till att han fick whisky och vatten.

Але його біла лілія, здавалося, була у відмінному настрої, взяла його з собою на балкон, посадила його на край плетеного крісла — змусити його сісти нормально не вдалося — і подбала про те, щоб він отримав віскі та воду.

Se’n kom landshövdingen, som visade sig vara en trevlig karl, om också Fågelsång ibland hade litet svårt att följa med hans konversation, och ungefär samtidigt försvann flickebarnet en stund.

Потім прийшов губернатор, який виявився приємним чоловіком, хоча Фагельсону іноді було важко стежити за його розмовою, і приблизно в той же час дівчинка на хвилину зникла.

Fågelsång hörde hur det pinglade i telefonen, så kom hon tillbaka i ett lynne, som tycktes vara ännu mera strålande än förut.

Фагельсон почув, як задзвонив телефон, і вона повернулася, здавалося, навіть більш сяюча, ніж раніше.

Snart nog lämnade landshövdingen dem och Fågelsång andades lättare när han blev ensam med flickan.

Незабаром губернатор залишив їх, і Фагельсон віддихнув, залишившись наодинці з дівчинкою.

»Trevlig gubbe, er farsa», sade han i sin elegantaste sällskapston. »Men jag känner mig alltid lite haj när jag är tillsammans med såna där pampiga jyckar.»

"Приємний чоловік, твій батько", — сказав він своїм найелегантнішим світським тоном. "Але я завжди відчуваю себе трохи незручно, коли знаходжуся в компанії таких важливих персон".

»Brukar ni vara det ofta då?» frågade flickan oskyldigt.

"Часто так буває?" — запитала дівчинка невинно.

Fågelsång kände att han rodnade.

Фагельсон відчув, що червоніє.

»Hm! Ja! Inte precis var dag, men ofta nog. Jag — jag rör mig naturligtvis endast i de allra bästa kretsar.»

"Хм! Так! Не кожен день, але досить часто. Я — я, звичайно, спілкуюся тільки з найкращими колами".

»Naturligtvis!» instämde flickan. »Det märks ju på herr Fågelsångs nobla uppträdande. Ledigt och otvunget — hallå, flickor, välkomna upp!»

"Звичайно!" — погодилася дівчинка. "Це видно по благородній поведінці пана Фагельсона. Свобода і невимушеність — ей, дівчата, заходьте!"

Det sista var riktat till ett par unga damer, som kommo fram emot villan.

Останнє було адресовано парі молодих дам, які наближалися до вілли.

Fröken Lingonhjelm föreställde:

Міс Лінгонхельм уявляла:

»Herr Fågelsång, fröken Sabelkrona, baronesse von Erbingen. Baronessan är hovfröken hos hennes furstliga höghet arvprinsessan av Sachsen-Braunschweig, som just nu är här i Marstrand, som ni vet.»

"Пан Фагельсон, міс Сабелькрон, баронеса фон Ербінген. Баронеса є фрейліною її королівської високості спадкоємця престолу Саксонії-Брауншвейгу, яка зараз знаходиться тут, у Марстранді, як ви знаєте".

Fågelsång bugade djupt.

Фагельсон глибоко вклонився.

»Nä, de hade jag inte hört!» svarade han, och började konversera damerna. Men han avbröts av baronessan, som på bruten svenska meddelade värdinnan, att hennes höghet själv om en liten stund ämnade avlägga visit.

"Ні, я про це не чув!" — відповів він і почав розмову з дамами. Але його перервала баронеса, яка повідомила господині по-шведськи, що її високість сама планує відвідати їх через деякий час.

»Då är det väl bäst att jag går», sade Fågelsång och reste sig.

"Тоді мені краще піти", — сказав Фагельсон і встав.

»För ingen del», kom det i kör. »Prinsessan blir säkert charmerad av att få möta er.»

"Ні в якому разі", — відповіли всі. "Принцеса напевно буде зачарована зустріччю з вами".

Strax därpå kom också prinsessan, en smärt ung dam, åtföljd av ännu en hovfröken.

Одразу після цього прийшла принцеса, молода жінка, супроводжувана ще однією фрейліною.

Hon mottogs med all den ceremoni hennes rang krävde, och Fågelsång bugade så djupt, att han hörde hur det knackade i hängselstropparna.

Її зустріли з усією церемонією, яку вимагав її ранг, і Фагельсон вклонився так глибоко, що чув, як клацнули ремені його штанів.

Hon såg ut precis som Fågelsång tänkt sig att en prinsessa borde.

Вона виглядала так, як Фагельсон уявляв собі принцесу.

Lång och smärt, försedd med lorgnett i sköldpadd och högdragen, oerhört högdragen.

Висока і струнка, з лорнетом у черепашковому кольорі і високо піднятою головою, неймовірно високо піднятою.

När hon tilltalade någon av de andra unga damerna, reste sig denna genast upp och neg djupt, och Fågelsång, som hade lätt för att lära, bugade alltså djupt när han blev tilltalad. Och det blev många bugningar, ty högheten sysselsatte sig huvudsakligen med honom.

Коли вона зверталася до якоїсь із інших молодих дам, та негайно вставала і глибоко вклонялася, а Фагельсон, який легко навчався, теж глибоко вклонявся, коли до нього зверталися. І таких вклонянь було багато, бо її високість зосереджувалася переважно на ньому.

Och detta var ytterst ansträngande för Fågelsång, ty hon envisades att tala med honom på tyska, medan han endast kunde tala svenska. Det enda som hon fick av honom var därför ett i vånda framstammat:

І це було надзвичайно виснажливо для Фагельсона, бо вона наполягала на тому, щоб розмовляти з ним німецькою, а він міг говорити лише шведською. Тому єдине, що він зміг сказати, було:

»Nicht verstanden, Euers Hochzeit!»

"Не розумію, ваше весілля!"

Ingen av de andra brydde sig om att uppträda som tolk, och högheten pratade på, utan att fästa sig vid hans distress.

Жоден із інших не захотів виступати в ролі перекладача, а її високість продовжувала говорити, не звертаючи уваги на його розчарування.

Till slut blev situationen outhärdlig för Fågelsång. Han greps av förtvivlans mod, tog sin hatt, studsade upp ur stolen och grep med en underdånig bugning prinsessans hand.

Зрештою ситуація стала нестерпною для Фагельсона. Він набрався сміливості, взяв свою шапку, підстрибнув зі стільця і, зробивши глибокий уклін, схопив руку принцеси.

»Ajö, Euers Hochzeit!» sade han helt burdus, bugade hastigt för de övriga damerna och rusade i väg, utan att akta på de uppmaningar att stanna kvar, som i en välljudande kör klingade efter honom.

"Ах, ваше весілля!" – сказав він зовсім нерозбірливо, поклонився швидко іншим дамам і побіг, не звертаючи уваги на заклики залишитися, які лунали за ним у гучному хорі.

En liten stund senare satt han åter på Turisthotellets terrass, och lovade sig själv, att han hädanefter skulle akta sig för att slå ned på obekanta flickebarn, hur tilltalande de än månde vara.

Через деякий час він знову сидів на терасі туристичного готелю і обіцяв собі, що більше не буде звертати увагу на незнайомих дівчат, якими б привабливими вони не були.

Då fick han helt plötsligt se de fem unga damer han nyss lämnat, komma framåt promenaden.

Раптово він побачив п'ять молодих дам, з якими він щойно розпрощався, що наближалися до нього.

Främst gick prinsessan och fröken Lingonhjelm arm i arm, bakom kommo de tre andra, och allesammans tycktes ha utomordentligt roligt.

На чолі йшла принцеса і міс Лінгхольм, рука об руку, за ними йшли три інші, і всі вони, здавалося, чудово розважалися.

Fågelsång dolde sig omsorgsfullt för att inte bli sedd, men en ung man, som satt i ett sällskap vid närmaste bord, reste sig och hälsade artigt.

Фагельсон ретельно сховався, щоб його не помітили, але молодий чоловік, який сидів за сусіднім столом, встав і привітався з ним.

»Var det inte landshövding Lingonhjelms flicka, den svarta?» frågade en av sällskapet.

"А хіба це не дочка губернатора Лінгхольма, та блондинка?" – запитав хтось із компанії.

»Jo, det var det!» svarade den unge mannen.

"Так, це вона!" – відповів молодий чоловік.

»Vem var den andra, som höll henne under armen?»

"А хто та дівчина, яка підтримувала її під руку?"

»Det var en fröken Karlberg från Göteborg. Dotter till Karlberg & Svensson där.»

"Це міс Карлберг з Гетеборга. Дочка Карлберга та Свенссона з Гетеборга".

Handelsagenten Fågelsång kände hur han blev alldeles kall. Så svor han till, tömde sin grogg och gick till hotellet för att packa.

Торговий агент Фагельсон відчував, як у нього прохолонуло. Тоді він випив свій грог і пішов до готелю, щоб зібрати речі.